Холодний лимонад перестав шумувати в запітнілих склянках, а виделки, що перед тим так і мигтіли в повітрі, тихо лягли на стіл поруч з тарілками.
Тепер ті дивовижні речі, які стара дістала з кошика й кинула у казан , — чи то квіти, чи метал, чи зілля, чи що живе, годі було розпізнати , — почали кипіти й шумувати.
Все, чого вона тільки торкається своїм химерним, таьмним диханням, зараз же починає шумувати, розкладатись.
Кров почала шумувати в її жилах, як шумує молоде вино.