В очах її, як я вже сказав, був отой чуйний вираз скривджености.
А який він був колись чуйний, вразливий до чужого лиха !
Але від грюку міг проснутися п’яниця, а не те що чуйний арештант.
Був час, коли чуйний співбесідник відчував щось при кре в цій фразі, схоплював смутні нотки, старанно при ховувані.
— І, показуючи на мене пальцем, вів далі : — Коли оцей дуже чуйний сторож вартував коло мого тіла, старі чарівниці, які чигали на мої тлінні останки, не раз обертались у різні істоти, але даремно.
З Лідою він, очевидно, буде розлучатись, вона вже там майже не живе, але будь особливо чуйний до нього, бо він все ще її дуже любить !
водночас чуйний, мав в собі «український ліризм», який наповнює
А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду.
Хтось насторожений і чуйний каже — «Це вони провокують !