Лиш поверне він, Напнувши віжку, на пісок, де скель нема, Як бик той виринає перед повозом Мов з-під землі - й на дибки четверня стає.
— Може до тебе, то так; а до мене приїде четверня «лихих».
Тягне тую колясу четверня коней, як один, той самий ріст, та сама масть, той самий «кшталт», шиї, як лебеді повигинали, головками кланяються, тонкими ніжками викидають , — чудо !