Вередуха й Цокотуха не знаходили собі місця з нудьги й не знали, як змарнувати час.
Якось Вередуха та Цокотуха помітили під вікнами замку чудові дерева, гілки яких аж угиналися від соковитих слив та абрикосів.
Вони проминули тролів, сказали Гладкій Пані пароль («Цокотуха») і протислися крізь отвір у вітальню.
Того ж дня неподалік од капсули сів трансгалактичний корабель «Муха-цокотуха».
— Так одна Муха-цокотуха Базікала з кумою вдвох , — Коли поглянуть на горох — Сидить Бджола та мовчки й слуха.
Сліпому, як бачите, ясно: «Муха-цокотуха» таки мусила стартувати за п’ять хвилин.
А Розумниця тим часом добралася до замку, де лишалися Вередуха і Цокотуха.
Ви вже знаєте з преси, що сіла «Муха-цокотуха» на Кібертонію, аби запастись якою-небудь матерією для продукування енергії.
Одно вже те, що харківська родом, а цокотуха та й цокотуха !
Муха-цокотуха, яку можна безкарно затрахати до смерті, а тоді пристрілити, щоб не псувала братві настрій розтовченою мордою …