Все втрачене, князь-василевс нічого не може виправити — серед ночі й пітьми народжується, якусь мить лунає й затихає, як випущена з лука стріла, крик , — це вмер смерд, обельний холоп Давило.
Відтак виступив наперед Кирило Ямчич, холоп монастирський, і сказав, що він зуміє відчинити двері.
Я що для них, що для вас холоп, кропив’яне насіння, бруд із чистеньких ваших чобіт !
Скажи правду — хто ти: дворянин, смерд, холоп? ..
Крім звичайної панщини, «холоп був обтяжений різними роботами» та «обкладений поборами».
І не я даю — що я, княжий холоп , — я даю купу людям від князя.
Ганський нібито з панів, а хам він, холоп — от що !
Ти і тілом і душею раб, холоп, бидло, руська худоба !
Як уже говорилося, навіть бояри, що належали до верхівки суспільства, у зверненні до царя мусили писати «холоп твій».