Слон переступав у воді, що дзюрчала навколо його ніг, звісивши хобот між бивнями.
А коли Слоненяті ставало сумно в час довгої подорожі по Африці, воно наспівувало в хобот пісеньки, і спів його лунав гучніше за десять мідних сурм.
Хобот чудовиська звівся вгору, але погляд його розплющених очей залишився порожнім.
І ніс його несподівано заворушився, наче маленький хобот.
Так, обережно ступаючи, я вийшов на невелику галявину і вже опустив хобот, щоб схопити пучок трави, як раптом почув запах звіра, а мої вуха вловили шелест у комишах.
— сказав Хобот, коли обабіч дороги замигтіли кудлаті сосни.
Перед маківарою стояв Хобот, і видно було, як на його чолі виступають краплі поту.
Ось мамонт, піднявши хобот, біжить уперед і, від нього втікаючи, розмахують списами дивовижні тоненькі істоти.
Придивився — великі вуха ворушаться сюди-туди, аж вітер здіймається: маленькі очі уважно дивляться вперед, а замість носа довжелезний хобот аж до землі теліпається.