Ірина її обняла; моя тендітна Ірця вилася біля гості, як хміль навколо тички.
Воно ж випило їхній хміль і пустило гуляти далі по тілі, і з усіх людей, що були тоді на вечірці, тільки Соня зчудувалася на те диво.
— Почуття без розуму — це той хміль, який і голову зірве …
Здається, та важка хвилина, коли брався виконати те, що по-п' яному постановив, вибила йому хміль з голови.
Довго те поле пустувало, але розорали ми його й тепер саджаємо на нім коноплі, хміль, льон.
Потроху хміль брав гору, й за столом знову повис недоладний гомін, грюкали по стільниці череп’яні келихи, цокали ножі об ягнячі маслаки, й кожен жував, і хлебтав, і перекрикував сусіду.
За сараєм був невеликий город, і всю садибу обступав навколо старий і похилий тин, на який повився хміль і кручені паничі.
Пригорнися до мене з щирим серцем, обвийся рученьками навкруг мене, як хміль навкруг дуба, і доручи мені свою долю !
Ми п' ємо хміль — солодко, смачно, хміль не бере.
Тепер цей чепурний вид почервонів, бо парубок випив не одну чарку горілки; та він міг пити побагато і ще не був п’яний, а так — тільки починав хміль голову розбирати, і Роман дедалі ставав усе веселіший та хвалькіший на язик.