Хвальба завжди лестила моє піднебіння, тож я заспокоївся, подобрішав і випив ще три чарки.
Хвальба на хвальбу: це було звичкою і Нейрса, і Пін-кертона, двох найгоноровитіших людей, яких я будь-коли знав.
Все скидалося на те, що мої дурні слова про фосфорну фарбу та ще й якась хвальба з уст Маеа загнали нас у велику халепу.
Не хвальба порожня то, А вирок найсуворіший, бо в Зевсових Устах нема неправди, свого слова він Додержує.