Кидає на землю, виходить з шатра — фурія розгнівана, зараз усе навкруги випалить до Грунту.
Вона промчала, як фурія, коридором мимо — сухорлява, рудогрива, ні, вогненногрива й досить молода, й досить гарна, в військовій блузці, з портупеєю через плече й через опуклий бюст.
І вона побігла попереду — фурія з розпатланими косами, в подертій на шматки одежі.
— Я особисто бачив, як ця старушенція гналася за ним, мов розлючена фурія.
Попереду мчала фурія з розпатланими косами, налитими кров’ю очима й піною на губах.
Нарешті фурія, продивившись якусь тонюньку папку, зробила глибокодумний і таємничий вигляд, закрила шафу й вернулась до столу.
— Я думаю, пекельна фурія не зрівняється з жінкою, яку покинули.
При столі фурія розірвала пакет і стала читати, а Андрія зупинив Рибалко біля дверей, поштиво поглядаючи на фурію.