Кругом з усіх боків краї столів були застелені білими вишиваними рушниками, щоб утирати губи та пальці.
Дістав з кишені хусточку, яку подарували в Лихвині пани Хрущови, й нишком став утирати сльози.
І де ми сили беремо Тягти віки своє ярмо, Ворожі сльози утирати І посміхатися крізь ґрати? (О. Олесь)
Низенький гладун нетямуще зиркнув на нього, потім дістав з кишені носовичок і почав утирати чоло.
Хлопче молодче, який ти ледащо, Задумав женитись, сам не знаєш нащо; Будеш гірко плакать, долю проклинати, І кулаками сльози утирати !
Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки.
Тут він знову замовк і почав утирати сльози, після чого мовив далі:
Коли врешті сльози змили геть сліди нещастя, Сіріна сіла поруч сина й почала утирати його обличчя рушником.