— Поки що нема від чого туманіти , — стенув плечима Шарлюн.
Лучче б жару червоного у руку набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси !. .
— Ні, нормально , — ледь поворушив Сава язиком , — я піду , — хотів устати і лице дівчини почало туманіти.
Щойно починало туманіти, із горлянки цього олив’яного бардадима видобувався блаватний голос.
Скажи, на ім'я боже, чи справді ти Кирило Тур, чи се вже моя голова починає з печалі туманіти?