— Труна їсти не просить, а у хазяйстві ся колись таки пригодить … Я добре видів, же Мар’яна носом крутить, як роботу мою увиділа … Ба што вна хотіла — оби за пів-дня я шедевр сотворив?
Зразу широчезний горизонт — аж три війська; за третім жалібний похід; труна, полковник, осаули; наша увага звужується, та разом з тим загострюється, ми добачаємо чимраз менші деталі, яких не бачили вперед, обіймаючи оком велику масу.
Щось чорне шугає із тріскотом до нас і падає зовсім поруч — це труна: вибух вирвав її з землі.
Над головою нависав дерев’яний чотирикутний, вузький, мов труна, ящик.
Взагалі жилося не зле, спершу чоловіка переймала думка, що його помешкання все-таки — труна, але він її небавом подолав, провівши вздовж і впоперек дощок вузькі смуги, які мусили означати клітчані грати.
У той самий час Світланчині брати — Петро, Сильвестр та Орест — готувалися до поминальних дев’яти днів: прибивали зірвану підлогу в кімнаті, де ще кілька днів тому стояла труна з татом, а на дев’ятини мав стояти стіл.
Та для нього «шлюб — труна для кохання», засіб відтяти в чоловіка й ті «невеличкі крила, які людина вже має».
Хиталась труна, хиталася юрба, хиталися обличчя людей, з якими покійник вершив державні справи, а може, тільки вважав, що їх вершить, і, згадуючи про це, Карпо усміхнувся сумно й вибачливо.
Тоді він був покритий червоною китайкою і на ньому стояла … труна.
В день похорону виявилося, що труна не проходить у двері.