Таким чином тема сковородинського твору «Ікона Алківіадська» може бути в перекладі з мови символів розкрита так: «День чи світло філософської мудрості й таємнича темрява біблійського марновірства».
Насторожена звихрена темрява вискочила із закутків, заметушилася по лабораторії.
Вікна були завішені важкими запонами, у кімнаті стояла суцільна, як чорнило, темрява.
Із цього видно, що й у наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: «Отак ідеш собі лісом …» , — тимчасом як у реченнях «Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в» їхали вже в ліс.
Раптом вони відчули, що та темрява — тисячі дрібніших від пилу, але гострих піщинок.
Та хоч скільки очі звикали, темрява залишалася темрявою.
— загорлав так гірко і голосно, що темрява в той же час наповнилася ворожими рухами й звуками.
Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’явля ється !
Відтоді як коричнева темрява Мармурових Печер змінилася світлом дня, минуло два тижні.
Праворуч і ліворуч, пані та панове, не зупиняємося, вас багато, роботи повно, а скоро впаде темрява.