На яку подобу вона створиться — воістину на подобу небесну, як казав той же Дамаскин: «Днесь від земного єства Небо на землі створив, як давно твердь з води поставив і на височінь підняв».
Мов бики, вперлися вони в земну твердь усіма чотирма ногами і тільки важко здригалися, коли хвиля вдаряла в них.
Коли ж зійшли на дощану хитаву твердь, помітили, що й царські стражі в синьому покинули піщаний лівий берег.
І солодощі ті, а надто пломінь, що ним не скупився князь Волот, підточували та й підточували під Миловидкою твердь, чула: маліє на силі.
Будуй вежу-твердь і знай: коли що, тобі доведеться й боронити її.
А що сильніше підпирає твердь — молитва преподобного Антонія чи Наливайка мученицька смерть?
Стояла, дивилася на могутнього донедавна мужа свого й чула: втрачає під ногами твердь.
Небо — княжі київські емалі, Небо знову — твердь.
Завтра очисний вогонь позбавить твердь земну від цієї диявольської погані в людській подобі.
А позаяк це була Основа, то можна було побачити якусь нематеріальну твердь, вона була, звичайно, безмежною і схожою на місячний ландшафт.