І Мотрю пориває людська хвиля, як стихія, вона не має сили спинити її, біжить, летить, жене.
— Його стихія — космос … От і не може вгамуватися його дух.
А до всього ще й патріотизм Чіполли, його перебільшене почуття власної гідності; може, для земляків кавальєре це була рідна стихія, і вони радо вислухували його жарти, але сторонню людину вся ця мішанина пригнічувала.
— Про те вже казка не балака, але на всякий спосіб не осталася в неволі, і як поневолив її хто навіки, то хіба море, стихія, щось велике і непереможне.
Уявіть собі: перед вами — море; буяє стихія, б' ється об граніт, зривається білими гейзерами.
Рано-вранці, ледь почало розвиднятися, земля раптом заколивалась, немов хистка морська стихія.
Справді, саме жива мовна стихія, фольклор, як і язичництво Давньої Русі, творить те яскраве, живе тло, на якому діють герої «Слова …».
* * * П’ята стихія … Хіба порівняєш з нею навіть океан !
Відомо, що ця недисциплінована стихія утримується в певних рамках лише завдяки невпинному обробітку, пестливій турботі, старанній регуляції та коригуванню її вибриків.
Повстанська стихія швидко затопила Губівську, Нечаївську, Калинівську та інші волості, викинувши з них червоне сміття.