Я розгорнув багато розмальований фоліант, який, з огляду на його стиль, прибув, схоже, з монастирів крайземної Туле.
У Арістотеля, Цицерона поняття стиль широко вживається в значенні «особливості письма».
Кожен стиль, який з’явля ється в історії, може породити певну кількість різних форм.
Його поетичні форми, образи й стиль підготували ґрунт, на якому виросла поезія Петрарки, стали джерелом, що живило творчість Шекспіра.
Збагатімо людину спонуками подвійного мислення і назвімо доповнюючий стиль мислення «внутрішнім».
Нарешті і його мова і стиль не позбавлені «високих прикмет літературної творчости» що й ставить його на чоло уніятських полємістів взагалі, куди вище таких його однодумців, як митрополит Венямин Рутський або Касіян Сакович.
В мистецтві Середньовіччя для нього важили не стиль і не форма, а принцип централізованого призначення мистця й мистецтва.
Він здався мені кращим, величнішим, більш завершеним у своєму стилі - хоча цей стиль, можливо, і не найдосконаліший.