Рішучість думок — то спонука на вчинки священні, Постійне вагання лиш сумніви плодить нікчемні.
Спонука робити так, щоб усе йшло справно, стишати збурення, виявилася невмирущою, як вміння їздити на велосипеді.
Не те щоб я втратила підпору — скоріше зникла якась внутрішня спонука; мені забракло не спромоги бути спокійною, а самої підстави для спокою.
Це була саме та цілковито самовбивча спонука від якої він намагався захистити себе щоразу відкриваючи свого щоденника.
В обох випадках діє та сама спонука — самозбереження, як єдина розумна мета життя після ствердження, що воно пішло вже з полудня.
Зразу ж після пробудження ігрової спонуки, що втішається видимістю, з’явля ється наслідувально-творча спонука, що трактує видимість як щось самостійне.
І тому в них була розвинена кровна єдність — підсвідома спонука самозбереження.
Не вдовольняючись тим, що необхідне набуло естетичної надмірності, вільна ігрова спонука, врешті-решт, зовсім позбувається кайданів потреби, і об" єктом прагнень людини стає прекрасне саме по собі.
Той бог, якого легко спокусити молитвою супроти брата, той бог, який благословив тебе на вбивство — спонука до наступних злодіянь в ім'я несамовитої сваволі.
Спонука була, сказати б, простіша, не літературна.