«Сопливий хобот» була найкумедніша назва для носа.
Баче — назустріч шкульгає на дерев’янці такий поганий, сопливий дід …
— повторив незнайоме слово сторож і додав недбало : — Сопливий.
— Ти ж таки добре розквасила собі той сопливий хобот ."
Вона почала глузувати з нього, називала його мужланом, і поширилась чутка, що він кохається, як сопливий молокосос.
«Не бреши мені, Саша, я ж не пацан якийсь сопливий». (Але я мусив брехати.
— Й сердито відвернувся, бо вийшло геть по-дитячому, як тоді, дванадцять літ тому, коли він, закоханий і сопливий, плакав у матері на грудях.
Та тільки сказав це Іван — мужичий син, а той дід сопливий своєю дерев’янкою в стремено, а Івана миттю якоюсь гострою стрілою збив з сідла та й загув на коні.
Поганенький сопливий фриц підстрелить, наче зайця.
Обличчя в гостей пашіли, як грань, віддих ставав сопливий, руки обважнілі.