Там засідали сусідні дідичі, гречкосії, що світили білими лобами при смаглих обличчях, з яких не встигла зійти ще літня смага, кругленький, рожевий і лисий директор сахарні, фабричний лікар і затабачений ксьондз.
В одній руці він тримає темну півлітрову пляшку «Московської» (але ж у ній … повна залупа — смага, а не горілка), а в другій — тарелю з порізаною шинкою, копченою ковбасою, сиром та хлібом.
Вважають, що червона «фарба», яку містять соки тіла цих організмів , — своєрідна «смага».
Народ злучає вечерю на кутю і жнива, забороняючи пити воду за вечерею, щоб у жнива не так мучила смага в гарячий час.
У капітана було м’яке, навіть сором’язливе веснянкувате обличчя (зовсім не обвітрене і не засмагле, смага не брала Горобейчика, не знаю чому), білі брови, старанно зачісаний на проділ світлий чуб.
— Да, да , — каже Коновал , — без понтів, дядя , — а нам шепоче, шоб не пили, бо смага переб' є тягу.
Тоді така смага пекла нас, почорніли, мило на конях, а отаман без сорочки кінноті дякував … і кинув своє слово до Ході насмішкувато, з ненавистю:
Весняна смага обпалила і налила жаром обличчя Югини.
Засмажились покусані губи, смага вкрила покусане серце тяжкою образою, болем.
Змалку звикла тримати себе в шорах, і хоч як рвалися з неї темні пристрасті, успадковані від цілих поколінь диких предків, жорстоко заганяла їх назад, і тільки чорна смага на губах видавала її, виказувала, які страхітливі пожежі палають у ній.