Та пробився уже ряст, і почулись дівочі співи, а малеча носила по вулицях пташенят із тіста.
— Звичайно, я старий чоловік, і мені в будь-якому разі вже недовго ряст топтати.
Довгенько їм ще стирчати у цій Європі до настання ліпших часів, творити тут, їсти, топтати північно-західний ряст.
А нині Миловидка піде з подругами в поле, на узлісся шукати ряст.
Знайшов горщик, налив води і поставив ряст на вікні.
Прикмета є така на Україні: хто по весні ряст топче, той довго ще житиме !
За пролісками пустився різний ряст — білий і синій, а за рястом фіалки дали свій перший свіжий, легкий запах.
Набрав и бросив их на землю, топчут, приговаривая: «Топчу ряст; дай, Боже, потоптаты и того року диждаты».