Чи не його оспівує сонце і ота пісня: «Хай буде із сонцем ?».
Чи сподівалися ви, що пісня про кохання звучатиме над пісками? ..
Через те, що вітер малий, чи, може, через те, що обрії розходились далі й далі, пісня пливла за кіннотниками.
Тільки в устах чужинця, та ще такого далекого, дикого азіата, рідна пісня набуває враз якогось виїмкового значіння і змислу.
Назва — як пісня, як мрія, як легенда: «Грайворон».
Ми довго стояли на березі, їх давно вже не було видно, а пісня ще лунала з-за очеретів і розлягалася на всі плавні.
У дуплі знову шеберхнув вітрець, а на шляху стихла пісня.
Бодо, як диригент, прилучається до них, ніби це найзвичайніша в світі справа, і пісня лунає далі:
Як за моєї пам’яті вмерла і пісня: вечірня дівоча пісня.