На п’яту добу, здається, сльози почали підсихати.
Щонайліпше дерево підрив, та й став садок підсихати.
Вони були червоні як цегла, мовби їх цілком занурили у фарбу й лишили підсихати.
Пальці позлипалися, наче в рукавички, яка довго була занурена у бруд, що вже почав підсихати.