Тому-то й дивляться на Войнаровського, як на пана, бо він не любить підлабузнюватися старшинам і не хоче здобувати собі мир поміж козацтвом.
Але інстинктивно якось так не випускаєш з поля зору пістолет і мимоволі починаєш підлабузнюватися.
Невже треба тут, у гурті, підлабузнюватися, підсміхуватися дурником і вибачливо запобігати?