В' їхавши в писарів двір, Леонід Семенович углядів велику зміну в дворі: над невеличким домком піднімалась високо вгору на слупах бляшана зелена покрівля; задня й причілкова стіни були вже закидані деревнею.
Потріскані, перекошені мури ткалиного будинку похилилися на маяк, покрівля низькі просіла і в багатьох місцях була побита, сяк-так залатана й поросла пухким мохом, що пересихав на спекоті.
Підгорілі крокви затріщали з одного боку, вся покрівля враз скривилася набік, посунулась одним причілком униз, спинилася на хвилину, потім страшенно затріщала з других боків і провалилась наниз, усередину, розвалявши стіни стодолі.
Покрівля продірявилась так, що коли йде дощ, то ми промокаємо до кісток або тікаємо до сусідів !
Не тільки покрівля, де-где й ребра поросли зеленим мохом.
Паміра всім давала пораду, бо не цуралась і найбідніших людей в околиці, і всі казали, що не дурно ж їй дали ймення Паміра, цебто покрівля і захист усього миру.
Од півночі уся покрівля аж зеленіла од моху, незгірше заросшого двора, неначе була вкрита шматками зеленого оксамиту.
І церква, і дзвіниця мали надзвичайно убогий вигляд: перекошені стіни й солом’яна покрівля потемніли від часу, і навіть хрест на гостроверхій вишці, колись вкритий позолотою, геть почорнів.
— Хата вся струхлявіла, а одному місці провалилася покрівля.
Хотілося знати, чи жива мати, чи є в неї хоч покрівля над головою.