Там у високій клітці на мідному кільці сидить миршавий і плішивий папуга й дивиться на мене із старечою зневагою.
Один охлялий і плішивий, на вигляд точно нетутешній, канючив і скиглив у кутку, розмазував брудні сльози по зморшкуватому обличчю: він, мовляв, ні в чім не винен, він жертва, просто жертва, зрозуміло вам? …
А втім, не подумайте, що його хто вчив або показав метод — пан Книшевський або Дриґало, наш плішивий паламар; честю моєю запевняю, що ніхто його не повчав, а він так, сам од себе: натура, або, краще сказати, природа, така.
Онде’він — плішивий дідок — прихилився до колони і невідривно дивиться на статую.
Був короткозорий, плішивий, з пожовклим сухим обличчям.