Джек Лондон в оповіданні «Первісний поет» змальовує образ людини, яка відчуває дотик природної краси й гармонії і проголошує біля печерного вогнища перші віршовані рядки.
«Ця гробниця, заввишки мало не на зріст людини іще не зруйнована, зберігла свій первісний вигляд».
— А от ця дівчина, зазнавши такої глибокої травми, навряд чи зможе вернутися назад у свій первісний, природний стан".
Але відомо, що цей первісний слон жив у тропічному поясі й живився травою.
Але що поробиш із літніми людьми, коли в глибині душі у декотрих з них ще сидить первісний страх перед незрозумілими явищами та подіями, непояснюваними на їхній погляд збігами.
Поема малює нам первісний стан сьвіта передтвореннєм, те що в Біблії названо Тогу-вабогу, отже первісний океан, із якого з часом уродили ся поколїння иньших божищ поки дійшло до сотворення нашого видимого сьвіта.
Існує первісний зв’язок (у сфері панування і нестатку) між наукою, мистецтвом і філософією.
— А оця свіча означає формотворний первісний вогонь і пробудження людини від дрімоти невігластва, тобто її перетворення через просвіту.
Первісний ландшафт, яким він був ще, поки не став ландшафтом у нашому розумінні - парком, лісом, будинком, людиною?