У темному передпокої, після осоння він, із лисою головою, з великим блідим обличчям, залитим кров’ю, теж був жахливий.
Повернися до мене з осоння, Поцілуй від чекання сліди, Глянь-но сонце сміється спросоння, Пахнуть п" янко карпатські луги.
І тоді повільно, так, ніби кожний рух завдавав йому болю, і не зважуючись підвести очі від складеної чашечкою долоні, в якій тримав гроші, Дуглас ступив з яскравого полудневого осоння в затінок крамниці.
Та й як їм було знайти Більбо, коли той, із перснем на вказівному пальці, перебігав від дерева до дерева, із тіні в тінь, тихо й швидко, намагаючись не потрапляти на осоння?
З вікна осоння видавалось ще спечнішим та важчим, ніж було насправді.
Йому стає безтурботно весело, шалено весело, як хлопчакові, що вирвався з тісного приміщення на іскристе осоння.
Дідусь насмішкувато фиркнув на ті свої роздумування, а тоді підійшов до вікна й висунувся в лагідне осоння.
Бабуся приголомшено вхопилася за лікоть тітки Роуз, і обидві вийшли на пополудневе осоння.
Як не схожа на смерть легка світла постать, що вихоплюється з тіні дерев на осоння !
Потім, легко, м’яко і неквапливо ступаючи, вийшов із сліпучого осоння й знов опинився у світі цивілізації …