Було хазяйка посадить мені на руки опецькувату дитину, а я ще й сама опецьок, сливинь дитина !
В Марії па очах аж сльози вибилися, вона пригнулася й тицьнула пальцем — там, на пометеній підлозі, перегнутій дугою, стояв карачкуватий опецьок.
Нарешті один із них, невеличкий на зріст опецьок, наважився розтулити рота.
Кривий, Опецьок та інші Пасквінові друзі й товариші сміялись судді у вічі над тими, мовляв, вигадками й дурницями і ще наполегливіше вимагали кари душогубці - спалити її, та й уже !
Ясно, що до Елерта він уже напевно не побіжить — цей опецьок поцупить у нього з-під носа ласий шматок.
— Та не пхаюсь я, пані , — відказав невисокий опецьок , — мене самого пхають.
Раптом полилась біла маса, і бурухнувся нагартований опецьок.
Якийсь панок чимчикував пустельною вулицею, невисокий опецьок зі здоровецькими вусами і в солом’яному брилі, Здоровань Луї простягнув до нього руку.
А дзвоник ніби лящав та верещав, неначе малий опецьок, як зла мати часом стьобає його дубцем.