Щоправда, край світу був не такий уже й далекий — за Чорними горами Балкану, обжитий родаками ще за пращурів.
Завжди, коли сюди заходив, сідав у нього — то було «моє» місце, маленький обжитий куточок, і це була звичка, своєрідний ритуал.
Але її межі стрімко розсувалися, обжитий світ невпізнанно змінювався за життя навіть одного покоління.
І Бранюк, і всі, що прийшли свого часу на промисел, незабаром покинуть цей обжитий куточок.
Нарешті все необхідне було зроблено, і куточок придбав обжитий, культурний вигляд.
У передсвітанкових сутінках наступного, десятого травня, обжитий за майже два тижні табір між річками Жовтою та Очеретяною Балкою почав поступово випускати за межі свого окопу військо.
— Край чужий, ще нами не обжитий, а нічка, хоч і місячна, але все одно ніч.
Одягнувшись у білі маскувальні халати, хлопці залишили обжитий бункер.
За якихось півдня рясно обжитий берег перетворився на пустелю з розкиданими де прийдеться бурими латками сухих водоростей.