Знаєте, ваші думки — їх просто низати на золоту глицю: ми теж сліпі, нам проводаря треба …
Але чому він, малий Володько, має все згадувати, помічати кожну дрібницю, низати все на ланцюжок думок, порядкувати події, дні, настрій їх?
Найліпше тоді робити щось одне: низати скибки яблук на нитку, лущити квасолю, косити траву.
Буду лежати і буду низати, немов намисто, разки моїх думок, без слів, без чорнила і без паперу.
Я буду силянки низати і потихеньку прохати сонечка, щоб воно знайшло діру в хмарі і залатало її.
Приклади таких курйозів я бачив не раз, і що дуже втішно, саме у тих, хто зробив своїм ремеством низати слова так, аби вони допомагали у справах, або лестили можним особам, до яких апелю-є ться.
Так, воно зразу замкнулося разом зі своєю таємницею … Вона не могла вже проникнути в нього за допомогою дружнього слова і низати в ньому своє кохання, як у певному, тільки їй доступному притулкові.