І поспішив нестримний Хода вперед та вперед, бо його рожевий п’ятачок вловив чудовий кислий, такий смачний запах вівсяних висівок, намазаних на телячу шкіру.
— відчаєно гукнув Ульв, мабуть остаточно вирішивши порушити свою вічну мовчазність, Торд пустив навздогін оленеві ще одну стрілу, але тон і далі летів, неторканий і нестримний, гордо й зневажливо.
Властиві соколам гнів і жорстокість немовби поєдналися з його власними почуттями, а нестримний політ гордого птаха подарував Гедові відчуття свободи.
Біля лавки ніхто не стояв — всіх поборкав нестримний сон …
Навпаки, вони залишилися непорушними, а нестримний Асланів подих наче здув корабель і мертвого короля, і замок, і сніг, і зимове небо.
Сміх її був несподівано щирий, нестримний, мов у дитини.
Але ще дужче спонукав його до ризику нестримний запал, що був у крові всіх Дарті.
А в його неіснуючих грудях наростав нестримний розпачливий зойк, у якому ніби поєдналися всі трагедії світу, всі найтяжчі муки незліченних поколінь живих істот, од хробака аж до людини.
Залишилось тільки одне — нестримний гнів на дона Хуана.
Мовчазна виміна поклонів і поглядів, перельоти птахів, нестримний дух волі.