Ніби я у пекло потрапив, дим довкола сірчаний, стою я неприкаяний, у самих кальсонах, а ті чорти величезні такі, морди огидні свинячі й десь згори реготом сатанинським наді мною сміються.
— Хай спробує він, неприкаяний антихрист, прийти сюди; скуштує, чи буває сила в руках старого козака.
Незабаром я, неприкаяний, впаду на землю, вволю твою волю, а з землі вернуся до тебе на небо вже інший !
Лісові хлопці у футбола, у квача завелися … Один тільки їжачок Колько Колючка, сумний, ходить по подвір'ю, мов неприкаяний.
Більш за всіх людей я неприкаяний, і не маю каяття; дай мені, Господи, сльози, щоб я гірко оплакував вчинки мої.
Знову незастраховані, як і в ті давні часи, коли він, змучений ревнощами, блукав, мов неприкаяний, у нетрях Лондона, тужачи за тією жінкою — своєю першою дружиною, матір'ю того клятого хлопця.
Без ріски в роті - на поталу Голодній тузі та зимі, Як неприкаяний, бувало, Я погибав на Колимі.
З розсохлих тріщин, наче з хліба черствого, чи з ліній на простягнутій руці марнотний дух, манливий, неприкаяний.
Вість про приїзд з Польщі багатого орендаря, що, певно, привіз із собою великі гроші, пішла по містечку — хвилювала ріжний неприкаяний люд, вибитий з колії останніми розрухами.
Батько вже й не плакав, тільки ходив, мов неприкаяний, і ламав собі руки, аж пальці лущали.