З каміна знову стирчала неохайна темна голова Сіріуса.
Неохайна жінка сердито вмовкла, але слова її ще довго висіли важкою чорною градовою тучею під сірою стелею, готові от-от обвалитися і засипати їх обох жорстким мокрим гравієм.
Все почалося від того, що вона вигнала свою служницю Елізу Гільген, бо та виявилася неохайна, лінива й пащекувата.
Вродлива, хоч і трохи неохайна молода жінка — чорнява, з очима кольору морської хвилі - бігла до нас, закутана в саме тільки простирадло.
Розпатлана, вічно напідпитку, вічно з очай-душно блискаючими зубами, неохайна, весела й до всіх мужчин на фабриці безжурно й байдуже охоча любовниця.
Його мати була така тупа й неохайна, така байдужа до всього, що не могла любити своїх дітей і навіть не намагалась удавати, що їх любить.
Тенґо підвівся з дивана й, проходячи повз велике дзеркало, підвішене на стіні, вперше звернув увагу на те, яка в нього неохайна зовнішність.
На передньому плані була зображена маленька група наметів, тьмяно окреслена на тлі низького горизонту, і неохайна купка дерев’яних ящиків та санчата між ними.
До нього підвели голови жінки — три маленькі робітниці, вчителька музики, немолода, кепсько зачесана, неохайна, в пилявому капелюшкові й обсмиканій сукні, та дві міщанки з чоловіками, завсідниці цього шинку з цінами без заправи.
— насторожено спитала зі свого тапчана неохайна, патлата і беззуба жінка, та сама, яку вона застала в «палаті».