Звернення закінчувалося патетично: «Ми довго вагалися, перш ніж погодилися зробити цей незвичайний крок.
Я тепер пригадав: цвіркун, який так несподівано завітав до мене в гості, був незвичайний на вигляд — занадто великий, смугасто-сірий, з дуже довгими ногами.
Вигляд він мав дещо незвичайний: сірий макінтош з короткими наплічниками, сірий літній капелюх з обвислими полями, забруднені цегляним пилом черевики.
Адже ні я, ні Холмс не могли забути незвичайний червонястий твідовий костюм Генрі Баскервіля, той самий, в якому він уперше завітав до нас на Бейкер-стріт.
— Може, ми й стрічались десь в Києві, бо й ви мені по знаку, може, тим, що ви незвичайний блондин, аж в вічі кидаєтесь.
На четверту ніч У нові ніздрі вловили незвичайний дух.
Незвичайний вигляд міста викликав у них ще більший жах; навіть мужня душа Фуке була збурена.
Її, очевидно, здивував незвичайний вигляд чоловіка, що мчав луками.
Зате погляд похмурого сердитого чоловіка був незвичайний — ніжність, з якою він дивився на дівчину, здавалася зовсім не братньою, у ній вгадувалося жадання, що мовби огортало її обіймами, бажання, яке може відчувати чоловік до жінки.
І цей незвичайний сніг теж провіщав закінчення їхньої праці й мандрівки.