Над гіллям миготіло блискуче марево сонця, слалась тонесенька намітка сизого туману.
На ній було дороге, але темне убрання, темно-вишневий, з золотими квітками, кунтуш, та шовкова біла намітка, переткана срібними нитками.
Од берега до самого човна простелилась та веселчана намітка, неначе з неба на воду впала частка неба і вкрила її.
— Гляди лиш, щоб тобі та намітка часом не пошкодила , — сказала сестра.
В отця Ісакія намітка на клобуці така гарна, як стара запаска, котрою молодиці виносять попіл на смітник …
Цьому неправда" , — каже він до мене та й головою затріпав, аж намітка заколивалась.
— Як ти, панно Гризельдо, не підеш заміж за князя Заславського, то я з горя та досади повішусь в садку на груші , — говорила баба Ганна, бо перед нею так і манячіли лави, луги, сіножаті та шовкова намітка.
Коли ж опускалася на Поділ бузкова намітка вечора, верткі чоловічки, як пастухи скот, згонили до пристані тісно збиті гурти людей, нарізно — чоловіків і жінок, і заганяли їх, мов у кошару, у глибокі човни.
Єдине, на чому вони згоджувалися , — це намітка траси тунелю: п’ятдесят шоста паралель, не відступаючи від неї ні на крок.
На вітру намітка б' ється, Коса в' ється, пісня ллється.