Дядько той, селянин бідо лашний, благає ще відстрочити, та пан і слухати не хоче , — він з посшакою забирають теличку, випрягають її й беруть на налигач …
За місяць, чи що, привели Дмитра: на ногах у його залізне путо; на руках налигач і руки назад.
А дівчина з плачем, з великого горя, тую те личку за шию, а селянин за налигач — не давати б то з одчаю , — плачуть та благають …
З того обривка можна було зробити хіба що налигач для станичних круторогих.
— Ніби мене взято на налигача, як, вибачте на слові, бичка, й поведено не туди, куди хотів, а куди тягне налигач.
Панас ізнову вхопив його за налигач і з усієї сили штовхнув іще раз.
Він заревів тоді, як бугай, коли йому протягують налигач крізь кільце в ніздрях.
Попереду йшов один солдат і вів корову за налигач, другий, з автоматом на грудях, ішов позаду.
Ухопивши за налигач, що їм зв’язано було тому руки, він звів його на ноги і тоді відразу штовхнув, кинув додолу.
Другий показував на налигач під полом й шепотів: «Піди в клуню та повісся !»