То були лускаючі вирла, напружені найвищим піднесенням болю або дикою насолодою надхнення.
На словах Шевченко не любить пейсажу й без людських постатей вважає його мертвим, на ділі якраз пейсажі Шевченка повні життя й поетичного надхнення.
Наше громадянство не встигло йти за сим захоплюючим, бурним по током надхнення, сею блискучою панорамою образів, що розверталася перед ним; сей високий рівень ідей, на який вела творчість Покійної, був незвичайним для його ширших кругів.
Невже це надхнення і це щастя нашої душі це не дійсність тільки тому, що її не записують твої апарати?
І от одного бадьорого осіннього ранку, відчувши в собі величезне надхнення, письменник сів до столу і розпочав.
В українській жінці поет чомусь не знайшов ні сестри, ні надхнення, нічого, що варте пошани.
Квікун виступав з блискучими промовами про радість служби і гідність праці, та інші тварини знаходили більше надхнення у Гнідковій силі та його незмінному оклику «Працюватиму дужче !»
Так наші князі шукали — перед важливими рішеннями — надхнення над домовиною батьків або в храмах.
Але надаремно апострофує він комаху цією новою, зродженою з раптового надхнення мовою.
Я знав його, як найнесамовитішого й невичерпаного віршороба, але не знав того захованого механізму, що пускав у рух це невтомне надхнення.