Кожний вільний (феодал, селянин, міщанин) повинен був власним коштом придбати необхідну зброю.
Тому міщанин допускає й терпить те, що він зве «індивідуальністю», але водночас віддає ту індивідуальність на поталу молохові - «державі» — і весь час нацьковує їх одне на одне.
Він був міщанин з недалекого повітового міста, вчився тільки в міській школі й видержав екзамен на вчителя.
А ця штука у вас непогано працює , — «міщанин» кивнув головою в бік випромінювача.
За сусіднім столом якийсь міщанин вимагав собі ще горілки.
Один міщанин ненароком штовхнув Ольгу в лікоть на тротуарі.
Хіба той міщанин, що знічено вліз у багно виправдання , — то ти?
Міщанин чув, що приходить кінець його звичайному життю і що зі спокійного громадянина треба йому перекинутися в боєву людину.
Гумор завжди має в собі щось міщанське, хоч справжній міщанин не здатен його розуміти.