І все-таки цьогорічний збірник ми відкрили не фантастикою, а пригодницькою повістю молодого харківського письменника Євгена Филимонова «Мурашиний лев», написаній у формі детективу.
А тут от мурашиний лев без усякої математики так будує в піску воронку, що варто одній мурашці - лише одній мурашці !
Я гадаю, що краще за все пасував би вираз «мурашиний туалет».
Ви взяли в комах дуже мало: мурашиний спирт, бджолину отруту.
Тільки тут я помітив: до кущів, на яких паслися табуни попелиць, пролягав уторований мурашиний шлях.
Це не руді парамуди, у мурашники яких баба Христя час від часу ставить пляшки із сиропом, збираючи для натирання їх мурашиний спирт, а звичайні чорні.
Після тривалих дебатів мурашиний парламент проголосував за кредити, мурашиний банк знайшов кошти і мурахи-буді - вельники збудували міст !
Мурашиний лев закопався в неї, лише стирчать із піску щелепи-серпи.
Сидить він, плаче, аж гульк — а до нього йде мурашиний король, якому він дорогою врятував життя, і за собою п’ять тисяч мурашок веде.
Наступної миті Миколка-метелик вже вчив нас, як треба видобувати й пити мурашиний сік.