І «батько народу» (митрополит Йов) в Україні (Русі) витворює по церквах настрої і погляди корисні Московській політиці.
— вигукнув зненацька митрополит і спробував тупнути ногою, але тупання в нього не вийшло, закоцюблі члени погано підкорялися; нога митрополитові лиш сіпнулася ледь-ледь, заколихавши на ньому негнучкі лискучі шати.
Скасовувалась унія на всій території Речі Посполитої, відновлювалися церковні суди, на знак шани митрополит і п’ять єпископів засідали окремо б у сенаті на рівні з католицькими; обіцяно повернути й усе забране церковне майно.
Черемис, який не хотів возз" єдну ватися, був названий «нєвєрним»: митрополит Московський дав право «казнить невЬрних». (Пишучи про Татаро-Монгольську орду, я від неї не відділяю Москви.
Інколи нас приходило кілька, отець митрополит, бувало, наш спів переривав, поправляючи, наказував повторити ту чи іншу мелодію.
Митрополит поблагословив членів конференції і студентів і потім сів на першому місці.
Поміж засланцями найшовся й галицький митрополит Шептицький.
Та коли митрополит виступив проти оприччини — його запроторили в манастирські застінки в Твері.
Коли «митрополит» починав читати, шибеники шкірилися і жестикулювали.
До Києва, не питаючи князів України (Руси), при їз джав митрополит з Візантії, призначений імператором і патріярхом Візантії.