І знову Мефістофель переносить Фауста в інші часи.
Через деяких час Мефістофель знову приходить до Фауста, щоб укласти угоду зі зневіреним у пошуках істини вченим.
Мефістофель Б, ні, із ними говорить, То це мені з відрад відрада ! (До звірів).
Мефістофель / ёува й мені, що аж жижки трясуться До сарн-близнят, що між лілей пасуться.
Мефістофель Авжеж, це так, міркуючи сумлінно; Та де понять не стане, неодмінно Словами слід їх підмінять.
Мефістофель Та я вже й сам, признатись, потерпаю.
Фауст усе дивиться в дзеркало * Мефістофель, розлігшися в кріслі граючись помелом, веде річ далі.
Для них існували в цю мить лише Віолета-Травіата, Мефістофель, Фауст, Маргарита — чарівні звуки їхніх арій і дуетів.
Мефістофель З тобою вдвох посвідчити я мушу, Що муж її віддав вже Богу душу І в Падуї похований лежить.
Мефістофель Чого ж на себе нарікати, Як можна й даром скуштувати?