Медсестра і лікар вийшли з окремої палати Дженко Абандандо.
Медсестра, яка нас супроводжувала, сказала, що це не Волга, це розлилась притока Волги — Казанка, Волга на цій широті в розлив взагалі була безмежна.
— Біжи, любонько, підкріпися чашечкою кофеїнового розчину , — не то наказала то дозволила старша медсестра.
З нашого вікна на загальний коридор, врізаного в двері, було видно кімнату, де нам насипали з термосів їжу, і одного разу я бачив, як Світлана Петрівна (лікар, а не медсестра) притрушувала чимось наші страви.
Скінчивши визначену роботу, медсестра поклала карточку хворого на своє місце й незграбно всміхнулася до Тенґо.
Чергова медсестра перепинила нам шлях і обурено запитала : — Чого вам тут треба?
Позад нього стояла медсестра — біла примара, учениця чародія , — чаклуючи над візком з медикаментами , — цим наркотичним раєм солодкого забуття.
Медсестра, тихенько мугикаючи під ніс якусь нехитру мелодію, сортувала на столику склянки-банки, у вікно билася крильцями синичка, а стеля все ще погойдувалася під моїм помутнілим від тривалої неприсутності зором.
Коли медсестра Адаті вийшла, він трохи почекав, а тоді взявся до читання вголос.
Завжди ця огрядна медсестра гукає на весь коридор.