Тільки одне тривожило — якось визирнула вранці з вікна й перелякалася: на груші під іконами сидів той самий крук, що Майка його гніздо зруйнувала.
Розплющила очі - за метр від неї на землі сидів великий чорнющий крук.
На плечі його мовчки сидів скуйовджений, нещасний з виду крук.
— Крук крукові не вибере око , — запримітила графиня.
— Одна бабця в Капулетцях казала: «Де стерво — там і крук».
Навіть його крук гучно закаркав з-над вікна: «Двобій !
— Я добре знаю пустелю , — відповів крук , — У молоді роки облітав її геть усю. (Шаста нашорошив вуха .)
Дасі здалося, що вона якось дивно змінилася, і аж за якусь хвилину він помітив, що в її косах, ще кілька днів тому чорних, мов крук, скрізь поблискувала сивина.
Крук каркнув у відповідь щось нерозбірливе, і Сем підкинув його в повітря.
Лишався також німець, що лежав у коридорі , — фон Крук.