У відповідному томі БСЭ в статті «Гунны» читаємо: «Кочовий народ Центральної Азії, який мешкав спершу на північ і захід від р.
Немає сумніву, скит-орач краще зберіг свою давню етнічну індоєвропейську основу, ніж царський скит, кочовий скотар і вершник.
Отже, не кочовий народ прибув до Києва, а налетіли розбійники-таті, які заздалегідь знають, що доведеться тікати, тому приходять цалегку.
Ще як на наші землі набігав дикий кочовий нарід печеніги й нищив та руйнував села й міста, а людей убивав або забирав у тяжку неволю.
Тепер Єрбол встряв у розмову : — Чого ж ти хочеш: щоб кочовий казах перетворився на осілого мужика?
Колишній войовничий кочовий скотар, грабіжник і вершник зник.
Скотарі так же, як і мисливці й збирачі, вели кочовий спосіб життя.
Дійсно, кочовий спосіб життя став основою для формування могутніх імперій (Скіфський та Гунський союзи, Монгольська держава), що розоряли землеробські країни Азії й Східної Європи довгий час.
Оскільки стада тварин повинні регулярно переміщуватися в пошуках корму й води, людям приходилося пересуватися слідом за ними, вести кочовий спосіб життя.