Гладкий Саптаяк, конокрад з Карамірзи, підтвердив : — Так, ти маєш рацію !
Насправді це був не яморі, а людина, сільський конокрад.
— А ви нам скажіть: чого це наш конокрад приїхав?
Злякався конокрад і ще міцніше вхопився за шию свого «лошати».
Вона злякалася і смикнула хвіст догори, але витягнути його не могла, тому що конокрад був важкий і міцно тримався за хвіст.
Ви знаєте, чого вартий на селі кінь і як чорно б’ють за вкраденого коня, так б’ють, що конокрад довго після того і не протягне.
Людське безумне перекотиполе котиться на сільську околицю, де в скособоченій мазанці під очеретом живе Василь Гнойовий — злидар і конокрад, що молився й молиться скляному богу.
Конокрад приловчився, стрибнув на спину тигру і вчепився йому в шию.
Пам’ята єте, Білл Терник, конокрад, продав вам поні?
Від поштовху конокрад розтиснув руки, перевернувся в повітрі і полетів догори ногами в яму.