Аж ось промчала вклус відкрита коляса, низька й чудова, запряжена парою білих конят, що маяли гривами та хвостами: кіньми правила маленька білява жінка, відома куртизанка, з двома грумами позаду.
Коляса в нього, як у короля Собєського, світилася, наче дзеркало, на конях упряж дорога, самі ж коні булані, як змії.
Він сміявся, аж гомоніла діброва; рад був, що не трясла ним коляса і що Любов Федорівна лишилася далеко.
Того дня, коли все було готове до від" їзду, шляхом біля Семенової хати над" їхала коляса чвірнею запряжена, а в ній чоловік у чорному високому капелюсі і в широкій подорожній загортці.
Нараз коляса так високо підскочила, що пан генеральний суддя мало не вилетів з неї і мало йому соболева шапка з голови не злетіла.
Панська коляса зникла на закруті, глумливо вигойдуючи ресорами.
Тільки-но коляса в" їхала у двір, як Єва в захваті стрепенулася, наче пташка, сю ж мить ладна випурхнути з клітки.
За тими думками незчулася, як коляса наблизилася до Кочубеєвого двора.
Красувалася сама тілько коляса моєї кузини та ще якась маленька бричка з маленьким фурманом.
Коляса зупинилася перед старовинним будинком, спорудженим у тому химерному іспансько-французькому стилі, зразки якого трапляються подекуди в Новому Орлеані.