— каже козак, поклепуючи гнучку шию свого коня, котрий, зачувши степ і поле, порскає, стрясається цілий, як у воді риба, і іржить, аж гомін від броварських лісів відбивається.
Козак, що першим побачив на обрії вітрило донців, раптом стрибнув у нічну воду.
— Можливо , — казав Апостол , — бо в мене є такий козак, що коли в селі лучиться і сто хат, то він все попаде в таку, де п’ють, коли не мід, то хоч горілку.
З того часу чорний козак більше до Ганни не приходив, а вона все сумувала та про нього згадувала.
— Якийсь козак розказував, як вовки з медведем воювали.
Простий козак із Козельця причарував своїм чудовим голосом царівну Єлисавету.
«Якби таки або так, або сяк, Якби таки запорозький козак, Якби таки молодий, молодий, Хоч по хаті б поводив, поводив.
Строфа «Казак на север держит путь» — «Козак в Московщину летить».
І говорить Максим-козак, сидячи в неволі: «Не матимуть вражі ляхи на Вкраїні волі.
А в тому погляді - старе недовір'я, а той погляд мовчки вимовляє найогидніше слово: «Козак, козак, козак !»