Там між взірцями каменів лежить червона кінська ковбаса — подарунок Вацека, залишений ним уранці для мене.
На благання дати пити, поліцай підносить графин з водою, хлюпає попід самими вустами і каже: «Зізнайся, то буде вода, буде пиво, буде ковбаса».
Тато готувався до Різдва — свиню зарізав, тож є і кров’янка, і печеня, домашня ковбаса з салом і гречкою.
Ковбаса, яку ми з Пилипчуком порізали на дрібні шматки, сходила апетитним запахом, і тварини, зачувши його, неначе побісилися.
Цим посилено займається Китов, уявляючи, мабуть, що перед ним лежить ковбаса.
— Кажуть люди: немає нічого кращого, як ковбаса та чарка !
Пізніше дістали й вечерю: ковбаса, хліб і чорна кава.
Кахлі та вафлі, меблі й кеглі, помаранчі й мандаринки, ковбаса, лінолеум, шпроти, авто — усе це вимагало виснажливих інтелектуальних комбінацій, грошово-товарних ритуалів та багатогодинного вистоювання в чергах.
Не встиг він це вимовити — дивиться, а з кутка лізе довжелезна ковбаса, звивається, як змія.
У пакетах були не тільки паски, але й медівники, маківники, сирники, повиляники, шинка, ковбаса, масло, сир, яйця і писанки, майстерно розписані дівчатами Перемищини.