На порозі, витягнувшись «струнко», стояв вартовий «Качан».
І під час своїх роздумів він згадав, ніби без видимої причини, як декілька тижнів тому він бачив відірвану долоню що лежала на тротуарі і як він пнув її до стічної канави неначе це був качан капусти.
Домовились співробітничати і навіть щось підписали, але коли все скінчилося, Качан сказав Вірі : — Щось він мені, той твій Троян, не зовсім подобається …
Троян моргнув на автоматчика, і в ту ж мить Качан злетів на долівку, під стіл.
Про Маїсового злодія йому розповідала сестра: кривий качан — то знак, що якийсь старик тут крав маїс.
Попервах воно ніби не дуже і дошкуляло, але коли справа доходила до ночі, виявлялося, що прихилити голову до подушки немає жодної можливості: цей намуляний качан починав пекти вогнем.
Запарі в ноги зайдуть, пальці оден качан, на бровах і віях понависають ледяні соплі, і якщо ти силою не зневолиш себе встати й бігти, підскакуючи, мов божевільний, то й біля огню замерзнеш.
І знову лічила кожен качан кукурудзи, кожен снопик квасолі, кожну маківку і чманіла від тієї лічби, бо не було головного — хліба.
Він почав з того, що виправив русявого наверх, передавши його під опіку Залізняка, а сам звернувся до Качана з такою мовою : — Ну, от товаришу Качан, чи пак Макаров !