Каліф і собі зупинився й почув, як хтось виразно хлипає: не звір, а радше якесь людське створіння.
Каліф був захоплений її красою і грацією і нетямився від щастя.
Каліф заткнув за пояс табакерку із чарівним порошком, наказав слугам лишатися вдома і вдвох із великим візиром вирушив у путь.
ІІІ Сумно никали зачаровані каліф та візир по полях і болотах, не знаючи, як здихатися такої напасті.
— Але я не пригадую, щоб я його бачив , — сказав каліф.
Каліф теж спинився і, прислухавшись, почув зовсім виразний плач, що скидався більше на людський, ніж на звірячий.
Де чувано, щоб після того, як мудрий каліф Гарун аль-Рашид зробив цілком безпечним увесь торговий шлях через пустелю, там напали розбійники, знищили цілий караван, а людей захопили в полон.
Каліф запросив Бенезара жити в Багдаді разом з сином.
Попихкуючи, каліф курив довгу, з рожевого дерева люльку і помалу сьорбав каву, яку приніс раб.
А в такі хвилини з ним легко було говорити про що завгодно: каліф був справедливий, милостивий і до людей приязний.